Коротко: ні
У всіх трьох країнах, де ми ведемо програми, сам закон визначає майбутніх батьків батьками дитини і не дає сурогатній мамі жодних батьківських прав. Її не записують матір’ю у свідоцтві про народження, і вона не може згодом претендувати на дитину. Саме тому ми працюємо лише в країнах із чітким законом про сурогатне материнство.
Чому пари питають — і чому відповідь залежить від країни
Страх зазвичай походить з історій про інші країни: де сурогатне материнство не врегульоване, де жінка, яка народжує, автоматично є матір’ю за законом, або де сурогатна мама водночас є генетичною матір’ю. У таких системах сурогатна мама юридично може вирішити залишити дитину, а майбутні батьки залежать від суду чи усиновлення.
Україна, Грузія та Вірменія дозволяють лише гестаційне сурогатне материнство: ембріон створюють зі статевих клітин майбутніх батьків або донорів, і сурогатна мама не має генетичного зв’язку з дитиною. Кожна з цих країн визначає батьківство законом.
Україна: батьки за законом від народження
Відповідно до статті 123 Сімейного кодексу України, якщо ембріон, зачатий подружжям, перенесено в організм іншої жінки, батьками дитини є подружжя. Стаття 139 додає, що в цих випадках материнство оспорювати не можна. Щонайменше один із майбутніх батьків має бути генетично пов’язаний з дитиною.
На практиці майбутніх батьків одразу записують у свідоцтво про народження. Документи для реєстрації готують до пологів — без усиновлення і без суду.
Грузія: сурогатна мама не має права бути визнаною матір’ю
Стаття 143 Закону Грузії «Про охорону здоров’я» встановлює, що після народження дитини пара вважається її батьками з усіма відповідними правами та обов’язками, а донор чи сурогатна мама не має права бути визнаною батьком чи матір’ю. Майбутніх батьків реєструють через органи цивільного реєстру, зазвичай протягом одного-двох тижнів після пологів; ім’я сурогатної мами у свідоцтві про народження не з’являється.
Вірменія: жодних прав на дитину й жодного права відмовити в передачі
Закон Вірменії «Про репродуктивне здоров’я та репродуктивні права людини» (2002 р., зі змінами 2016 і 2024 рр.) передбачає, що сурогатна мама не має прав на дитину й не несе за неї відповідальності та не може відмовитися передати дитину майбутнім батькам. Дитину передають після того, як ДНК-тест підтвердить генетичний зв’язок щонайменше з одним із майбутніх батьків; нотаріальний договір про сурогатне материнство обов’язковий.
Де справжні ризики
У цих трьох країнах ризик не в тому, що сурогатна мама залишить дитину. Справді важливі ризики інші:
- Програми в країнах без чіткого закону або традиційне сурогатне материнство, коли сурогатна мама є генетичною матір’ю.
- Неповний або нечіткий договір — що буде в разі ускладнень, тривалого перебування в лікарні чи зміни закону.
- Визнання вдома — громадянство дитини, документи і в деяких країнах судова процедура після повернення.
- Добробут сурогатної мами — жінка, яку ретельно відібрали, поінформували, підтримують і вчасно оплачують, — найкращий захист для всіх, зокрема для вашої дитини.
Що захищає обидві сторони в наших програмах
Кожна сурогатна мама, з якою ми працюємо, вже має щонайменше одну власну здорову дитину і проходить медичне обстеження, психологічну оцінку, перевірку на судимість та оцінку соціальних умов. Договір про сурогатне материнство посвідчують нотаріально до перенесення ембріона, винагороду виплачують за графіком, визначеним у договорі, а протягом усієї вагітності її супроводжує кураторка нашої програми сурогатного материнства Світлана Бурковська, яка й сама один раз була сурогатною мамою.
Що залишається за сурогатною мамою
Відсутність батьківських прав не означає відсутності прав. Рішення щодо її власного здоров’я під час вагітності залишаються за нею, її персональні дані конфіденційні, і вона має право на винагороду та підтримку, передбачені договором. Повага до цього — частина чесної програми і одна з причин, чому такі програми працюють.
Поширені запитання
Чи може сурогатна мама передумати після пологів?
Не щодо батьківства. В Україні, Грузії та Вірменії закон визначає батьками майбутніх батьків і не дає сурогатній мамі батьківських прав. У Вірменії закон також прямо встановлює, що вона не може відмовитися передати дитину.
Чи записують сурогатну маму у свідоцтво про народження?
Ні. У всіх трьох країнах свідоцтво про народження видають на імена майбутніх батьків: в Україні та Вірменії — одразу, у Грузії — через органи цивільного реєстру протягом одного-двох тижнів.
Чи пов’язана сурогатна мама з дитиною генетично?
Ні. В Україні, Грузії та Вірменії дозволене лише гестаційне сурогатне материнство. Ембріон створюють зі статевих клітин майбутніх батьків або донорів, і щонайменше один із майбутніх батьків має бути генетично пов’язаний з дитиною.
Що, якщо дитина народиться з проблемами зі здоров’ям?
Майбутні батьки є юридичними батьками дитини від народження, з усіма правами та обов’язками, незалежно від стану її здоров’я. Тому хороша програма заздалегідь планує неонатальну допомогу та довше перебування.
Чи підтримує сурогатна мама зв’язок із родиною?
Законного права на контакт вона не має. Деякі родини за взаємною згодою підтримують зв’язок із сурогатною мамою, інші — ні. Ми обговорюємо це з обома сторонами до початку програми.
Маєте питання щодо своєї ситуації? Напишіть Андрієві — безкоштовно пояснимо, як визначається батьківство в країні, яка вам підходить, і що потрібно буде зробити вдома.
Написати у WhatsAppЯк стати сурогатною мамою →Читайте також
Джерела: Сімейний кодекс України, ст. 123 і 139 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14); Закон Грузії «Про охорону здоров’я», ст. 143 (matsne.gov.ge/en/document/view/29980); Закон Республіки Вірменія «Про репродуктивне здоров’я та репродуктивні права людини» (arlis.am, docid=195987). Стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
